Галерея "Дитячі малюнки"

Галерея "Дитячі малюнки 2017-2018"


Галерея "Дитячі малюнки 2018-2019"

Весна

cенкан

Прийшла весна!
Сміх, радість принесла.
На клумбах квіти зацвіли,
Дітям радість принесли.
Весна красива!!!

17.03.2017р. Неделюк Дар’я,
Кравченко Нікіта,
Панібраць Аліна, 3-В клас

Моя сім’я

Моя мама дуже гарна
І готує їсти вправно.
Тато наш підзаробляє
Й своє діло добре знає.
А сестричка – невеличка,
Мамі хутко допоможе,
Порох витре, одяг зложе.
Братик ще маленький,
Та дуже управненький.
Отака моя сімейка –
Всі щасливі, веселенькі.

11.03.2017р. Коробка Анна, 5-А клас

Соняшник

Соняшник жовтенький.
Він такий гарненький.
Квіточку згортає,
Коли спатоньки лягає.
Він голівку повертає,
Тільки сонечко зійде.
Насінинки
Як крупинки!

03.03.2017р. Панібраць Аліна, 3-В клас

Зайчик Василь

В одному лісі жив зайчик Василь. Він був дуже допитливий.

Одного сонячного ранку зайчик захотів піти до сусіднього лісу. Та спершу він запитав у мами дозволу:

– Можна я піду до сусіднього лісу?

– Гаразд, – сказала мама. – Але будь дуже обережний і повернися до обіду.

Василь зрадів і чимдуж побіг. По дорозі йому зустрівся дядечко Дрізд.

– Дядечку Дрозде, яка буде сьогодні погода? – спитав зайчик.

– До обіду ясна. А потім почнеться сильний дощ.

– Дякую, – відповів Василь і побіг далі.

І ось зайчик добіг до сусіднього лісу. Озирнувся довкола і рушив уперед. Раптом Василь почув чийсь тоненький голосок:

– Ой! Ай-ай-ай!

Зайчик зупинився і побачив квіточку. Це була ромашка. Її маленька білосніжна голівка осудливо дивилася на пухнастого сірого звіра.

– Привіт. Що сталося? – спитав Василь.

– Ти наступив на мій листочок! Ще й питаєш?! – невдоволено продовжила квіточка.

І тут зайчик побачив під своєю лапкою малесенький зелений листочок.

– Пробач. Я тепер буду обережнішим.

– Ну, дивись мені, – застерегла ромашка.

Пішов зайчик далі. Зустрів совенятко, яке плакало. Підійшов ближче і спитав:

– Чому ти плачеш?

– Я розбив мамину улюблену вазу,– відказало совенятко. – Не знаю що робити.

– Не сумуй, – відповів Василь. – Ти краще зізнайся і попроси пробачення. Упевнений, мама не сваритиме, адже вона тебе любить. Але треба завжди казати правду.

Совенятко прислухалося поради. Одразу ж розказало усе своїй мамі та пообіцяло їй надалі бути дуже обережним. Сова була дуже рада, що її малюк росте чесним, і утішила його.

Василь був дуже щасливий, що все так гарно вирішилося. Та тут припекло сонечко. Зайчик згадав, що пообіцяв мамі повернутися до обіду, та хутко побіг до свого лісу.

Не встиг Василь зайти у домівку, як почався сильний дощ. Зайчик подумав, що слухатися дорослих треба. Адже якби не послухався, то зараз був би десь у чужому лісі сам один і намокав би під зливою.

Листопад, 2016 р. Коробка Анна, 5–А клас

Незабутній день

Я, Влада, Тіна, Іванка, Настя, Аня та Даша баскетбольні гравці. У нас є своя команда. Вона так і називається – “Баскетболісти”. Ми тренуємося щочетверга.

От і у цей четвер я та мої подруги-баскетболістки тренувалися. Почали з естафет. Нам було весело та цікаво!!! Лише під час останньої естафети Влада спіткнулася та впала. Але тієї ж миті піднялася і виконала завдання до кінця. Після естафет ми грали у баскетбол. Те, що у Влади болить рука, ми дізналися вже після гри. Так ми зрозуміли і те, що Влада надійний гравець нашої команди.

Додому всі розходилися неохоче. Довго ділилися враженнями. А мені взагалі не хотілося розлучатися з цим днем…

Березень, 2017р. Неделюк Дар’я, 3-В клас

ЗЛАМАНЕ КРИЛО

Повчальне оповідання

Одного осіннього прохолодного дня Сергійко йшов на ранкову прогулянку і побачив маленьку синичку. Вона була дуже гарна. Її грудка була жовтою, а ніжки – маленькі та ніжні. Синичка хотіла злетіти, але не могла. У неї було зламане крило.

Сергійко вирішив узяти пташку додому. Але завагався. Та все ж його бажання допомогти синичці перемогло і хлопчик узяв синичку на руки.

Удома Сергійко обігрів пташку та нагодував її. Незабаром повернулись батьки. Вони запитали Сергія про синичку. Хлопчик відповів:

– Мамо, тату, у синички зламане крильце. Я дуже хочу, щоб ми її вилікували.

Батьки похвалили сина за добрий вчинок і згодились.

Через кілька місяців синичка була здорова і полетіла до своїх рідних.

Травень, 2017р. Іващук Аміна

НАТАЛЧИНА ДОПОМОГА

Повчальне оповідання

Одного дня Наталка йшла у школу та побачила стареньку бабусю, яка хотіла перейти дорогу. Бабуся була з ціпком у руці, а на її обличчі виблискували окуляри, через які виднілися карі очі. Наталка підійшла до старенької і мовила:

– Доброго дня, бабусю.

– Доброго здоров’я, онучко, – відповіла бабця.

– Бабусю, а можна я вам допоможу перейти дорогу?

– Це б не завадило. Я вже старенька і потребую допомоги.

Наталка взяла бабусю за руку і перевели через дорогу. Далі вони пішли тротуаром. Бабуся сказала, що її звати Олена та багато що про себе розповіла. Дівчинка слухала із цікавістю. Коли підходили до школи, попрощалися.

Наталка була дуже задоволена, що допомогла старенькій.

Травень, 2017р. Іващук Аміна

Зима

сенкан

Настала зима.

Нам снігу принесла.

Зима – дуже весела пора.

Ліпить сніговика дітвора.

Це зима…

27.12.2017р. Боровська Анастасія,

Шумчук Ірина, 4-Б клас

Настала зима

сенкан

Настала весела зима,

Радощів нам принесла.

Діти грають в сніжки,

Радіють наші батьки.

Зима чудова пора!

27.12.2017р. Ковальчук Евеліна,

Гаврилюк Людмила, Кость Діана,

Шеремета Вікторія,

Ігнашов Натан, 4-Б клас

ПАСТКА

ОПОВІДАННЯ

В одному лісі жив маленький зайчик. Він дуже полюбляв їсти морквочку. Одного разу маленьке зайченя пішло на людську грядку вирвати собі їжі. По дорозі воно натрапило на вовчисько. Той, побачивши зайчика, погнався за ним. Бігли вони, бігли і натрапили на пастку. Маленький зайчик упав у яму. А вовк побіг собі далі.

Через деякий час прийшли люди та побачили малесеньке зайченятко. Вони дістали звірятко і відпустили, бо їм стало його шкода. І з того часу ці люди завжди підгодовували тваринок.

А зайчик жив ще дуже довго.

Грудень, 2018р. Панібраць Анастасія, 5-В клас

Пригода Петрика

Фантастичне оповідання

Колись у Києві жив хлопчик Петрик. На зріст він був невеличкий, хоч і ходив до другого класу. Хлопчик вчився добре. Головне, що Петрик був добрим, співчутливим і ввічливим. Якби не ці риси характеру, з ним би не сталася дивовижна пригода. А що це за пригода, я вам зараз розкажу.

Одного разу ввечері Петрик вийшов на веранду своєї домівки та побачив високо в небі місяць, який у цей час був таким красивим, що так і манив до себе. Та ось сталося щось дивне. Петрика підхопив подих вітру, і він як пір’їнка полетів далеко-далеко. Хлопчик заплющив очі, а коли відкрив їх, то побачив, що знаходиться в країні ласунів. Тут було все з солодощів, крім садів і городів біля будинків. Та одна хатка була не така, як всі. Це був звичайний старенький цегляний будиночок. Петрик підійшов до нього і несміливо постукав у двері. Двері відчинив старенький дідусь із сивою бородою. Він усміхнувся і сказав:

– Нарешті прийшли на допомогу!

– А у вас що, якась біда? – захвилювався хлопчик.

– Важлива справа, – відповів дідусь. – Але ти не хвилюйся, заходь, поп’ємо чаю та й побалакаємо за одно.

За розмовою Петрик дізнався, що дідуся звати Семен, і що він лікар. А ще дідусь побідкався, що жителі країни не вміють правильно харчуватися. Вони їдять забагато солодкого. Тому у них болять животи та зуби. Йому ж, лікарю, доводиться усіх лікувати. Але мешканців країни так багато, що він не встигає виліковувати ласунів. Тому йому потрібна поміч.

– А чим я можу допомогти? – запитав Петрик.

– Ти повинен жителям нашої країни вести уроки “Здорового харчування”. Ти розумний і добрий хлопчик, знаєш, що говорити.

Петрик радісно кивнув, бо давно хотів бути вчителем. Він з першого ж дня почав вести свої уроки. І недарма…

Через тиждень завдяки хлопчику Петрику вся країна харчувалася правильно.

Січень, 2019р. Панібраць Аліна, 5-В клас

Кiлькiсть переглядiв: 590