Галерея "Дитячі малюнки"

Весна

cенкан

Прийшла весна!
Сміх, радість принесла.
На клумбах квіти зацвіли,
Дітям радість принесли.
Весна красива!!!

17.03.2017р. Неделюк Дар’я,
Кравченко Нікіта,
Панібраць Аліна, 3-В клас

Моя сім’я

Моя мама дуже гарна
І готує їсти вправно.
Тато наш підзаробляє
Й своє діло добре знає.
А сестричка – невеличка,
Мамі хутко допоможе,
Порох витре, одяг зложе.
Братик ще маленький,
Та дуже управненький.
Отака моя сімейка –
Всі щасливі, веселенькі.

11.03.2017р. Коробка Анна, 5-А клас

Соняшник

Соняшник жовтенький.
Він такий гарненький.
Квіточку згортає,
Коли спатоньки лягає.
Він голівку повертає,
Тільки сонечко зійде.
Насінинки
Як крупинки!

03.03.2017р. Панібраць Аліна, 3-В клас

Зайчик Василь

В одному лісі жив зайчик Василь. Він був дуже допитливий.

Одного сонячного ранку зайчик захотів піти до сусіднього лісу. Та спершу він запитав у мами дозволу:

– Можна я піду до сусіднього лісу?

– Гаразд, – сказала мама. – Але будь дуже обережний і повернися до обіду.

Василь зрадів і чимдуж побіг. По дорозі йому зустрівся дядечко Дрізд.

– Дядечку Дрозде, яка буде сьогодні погода? – спитав зайчик.

– До обіду ясна. А потім почнеться сильний дощ.

– Дякую, – відповів Василь і побіг далі.

І ось зайчик добіг до сусіднього лісу. Озирнувся довкола і рушив уперед. Раптом Василь почув чийсь тоненький голосок:

– Ой! Ай-ай-ай!

Зайчик зупинився і побачив квіточку. Це була ромашка. Її маленька білосніжна голівка осудливо дивилася на пухнастого сірого звіра.

– Привіт. Що сталося? – спитав Василь.

– Ти наступив на мій листочок! Ще й питаєш?! – невдоволено продовжила квіточка.

І тут зайчик побачив під своєю лапкою малесенький зелений листочок.

– Пробач. Я тепер буду обережнішим.

– Ну, дивись мені, – застерегла ромашка.

Пішов зайчик далі. Зустрів совенятко, яке плакало. Підійшов ближче і спитав:

– Чому ти плачеш?

– Я розбив мамину улюблену вазу,– відказало совенятко. – Не знаю що робити.

– Не сумуй, – відповів Василь. – Ти краще зізнайся і попроси пробачення. Упевнений, мама не сваритиме, адже вона тебе любить. Але треба завжди казати правду.

Совенятко прислухалося поради. Одразу ж розказало усе своїй мамі та пообіцяло їй надалі бути дуже обережним. Сова була дуже рада, що її малюк росте чесним, і утішила його.

Василь був дуже щасливий, що все так гарно вирішилося. Та тут припекло сонечко. Зайчик згадав, що пообіцяв мамі повернутися до обіду, та хутко побіг до свого лісу.

Не встиг Василь зайти у домівку, як почався сильний дощ. Зайчик подумав, що слухатися дорослих треба. Адже якби не послухався, то зараз був би десь у чужому лісі сам один і намокав би під зливою.

Листопад , 2016 р. Коробка Анна, 5–А клас

Незабутній день

Я, Влада, Тіна, Іванка, Настя, Аня та Даша баскетбольні гравці. У нас є своя команда. Вона так і називається – “Баскетболісти”. Ми тренуємося щочетверга.

От і у цей четвер я та мої подруги-баскетболістки тренувалися. Почали з естафет. Нам було весело та цікаво!!! Лише під час останньої естафети Влада спіткнулася та впала. Але тієї ж миті піднялася і виконала завдання до кінця. Після естафет ми грали у баскетбол. Те, що у Влади болить рука, ми дізналися вже після гри. Так ми зрозуміли і те, що Влада надійний гравець нашої команди.

Додому всі розходилися неохоче. Довго ділилися враженнями. А мені взагалі не хотілося розлучатися з цим днем…

Березень, 2017р. Неделюк Дар’я, 3-В клас

ЗЛАМАНЕ КРИЛО

Повчальне оповідання

Одного осіннього прохолодного дня Сергійко йшов на ранкову прогулянку і побачив маленьку синичку. Вона була дуже гарна. Її грудка була жовтою, а ніжки – маленькі та ніжні. Синичка хотіла злетіти, але не могла. У неї було зламане крило.

Сергійко вирішив узяти пташку додому. Але завагався. Та все ж його бажання допомогти синичці перемогло і хлопчик узяв синичку на руки.

Удома Сергійко обігрів пташку та нагодував її. Незабаром повернулись батьки. Вони запитали Сергія про синичку. Хлопчик відповів:

– Мамо, тату, у синички зламане крильце. Я дуже хочу, щоб ми її вилікували.

Батьки похвалили сина за добрий вчинок і згодились.

Через кілька місяців синичка була здорова і полетіла до своїх рідних.

Травень,2017р. Іващук Аміна

НАТАЛЧИНА ДОПОМОГА

Повчальне оповідання

Одного дня Наталка йшла у школу та побачила стареньку бабусю, яка хотіла перейти дорогу. Бабуся була з ціпком у руці, а на її обличчі виблискували окуляри, через які виднілися карі очі. Наталка підійшла до старенької і мовила:

– Доброго дня, бабусю.

– Доброго здоров’я, онучко, – відповіла бабця.

– Бабусю, а можна я вам допоможу перейти дорогу?

– Це б не завадило. Я вже старенька і потребую допомоги.

Наталка взяла бабусю за руку і перевели через дорогу. Далі вони пішли тротуаром. Бабуся сказала, що її звати Олена та багато що про себе розповіла. Дівчинка слухала із цікавістю. Коли підходили до школи, попрощалися.

Наталка була дуже задоволена, що допомогла старенькій.

Травень, 2017р. Іващук Аміна

Кiлькiсть переглядiв: 2