ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ІНФОРМАЦІЇ

/Files/images/bbloteka/vsesvitnij_den_informac.jpg Значення і вплив, який чинить інформація на людину досконально досі так до кінця і не вивчено. Цьому присвячуються численні дослідження, проводиться глибока наукова робота. Ті моменти, які вдається найбільш точно визначити, вказують на те, що інформація в тому чи іншому вигляді є одним з найголовніших компонентів взаємодії в природі людини і оточуючого нас світу.

В широкому сенсі цього слова - Інформація для людини, це всілякі сигнали і відомості які передаються між людьми усно, жестикулярно або письмово, а також цілий ряд інших способів, спрямованих на передачу і сприйняття деяких даних усіма нашими органами чуття, які потенційно могли б бути відповідно оброблені і виведені на рівень нашої свідомості. У всі часи інформація займала в житті людини одну з найважливіших позицій.

З метою сприяння формуванню, розробці та координації єдиного світового інформаційного простору, в якому вже зараз перебуває вся світова спільнота, була створена громадська організація - Міжнародна академія інформатизації, яка, за даними проекту DilovaMova.com, з 1994-го року отримала статус асоційованого члена при департаменті громадської інформації Організації Об’єднаних націй, а починаючи з 1995-го року, стала Генеральним Консультативним органом Соціального і Економічного Рад ООН. В рамках цієї міжнародної академії проводиться значна науково-практична робота, організовуються Міжнародні форуми, відкриті для всіх країн і народів, дискусії та ділові зустрічі, круглі столи та міжнародні конференції. Щорічно, в останню п’ятницю листопада проводяться так звані юзвішінскіе читання, в рамках яких відзначається Всесвітній День Інформації.

ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

Цей День щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада.

/Files/images/bbloteka/holodomor.jpg Президент України, підтримавши ініціативу громадських організацій, міністерства культури і мистецтв, Державного комітету у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення, ухвалив встановити в країні День пам’яті жертв голодомору і політичних репресій. Заходи, присвячені цьому дню, щорічно проходять в четверту суботу листопада.

Спочатку Указом президента України від 26 листопада 1998 року остання субота листопада оголошувалась Днем пам’яті жертв голодомору, потім Указом від 31 жовтня 2000 року цей день став іменуватися Днем пам’яті жертв голодомору і політичних репресій. У 2007-му році, згідно Указу Президента України № 431/2007 від 21-го травня 2007-го року, в назву цього пам’ятного Дня були внесені зміни: "Внести до Указу Президента України от 26 листопада 1998 року N 1310 (1310/98 ) "Про встановлення Дня памяті жертв Голодоморів та політічніх репресій" (в редакції Указа від 15 липня 2004 року № 797 (797/2004) зміни, віключівші у назві та тексті слова "та політічніх репресій".

Голодомор — соціально-господарське явище, що виявляється у позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до зміни демографічної та соціальної структури населення регіонів, а інколи й країн. Голодомор виникає внаслідок неврожаю, зумовленого природними причинами (посуха, повінь, морози, нищення посівів шкідниками та ін.), війн, недосконалості господарської системи. В окремих випадках голодомор організовувався штучно з метою винищення певних груп населення, а інколи цілих народів для досягнення політичних цілей.

На українських землях найдавніші згадки про голодомор датуються епохою Київської Русі. Тоді вони були викликані природно-кліматичними умовами і мали регіональний характер. У пізніші часи регіонами, які найчастіше охоплював голод, були Полісся, степова Україна та гірські райони Карпат. У 19 ст. на українських землях було кілька неврожайних років (1933–34, 1946–47, 1955 та ін.), що призводило до зростання соціальної напруженості на селі і було однією з причин еміграції українського населення до Сибіру, Середньої Азії, Казахстану та Америки.

Зараз День пам’яті жертв голодомору щорічно відзначається в четверту суботу листопада.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТОЛЕРАНТНОСТІ

/Files/images/bbloteka/toler.jpg 16 листопада 1995 р. на XXVIII сесії Генеральної конференції держав-членів ЮНЕСКО було одностайно прийнято Декларацію принципів толерантності. За пропозицією ООН з 1996 р. цього дня відзначають Міжнародний день толерантності.

«Толерантність - це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеями», - стверджував Генеральний секретар ООН (1997-2006 рр.), лауреат Нобелівської премії миру, дипломат із Гани Кофі Аннан. На індивідуальному рівні - це здатність без агресії сприймати думки, погляди та ідеї, які не збігаються із твоїми. Терпимість до чужого тобі способу життя, релігійної, національної й культурної належності, мови, звичаїв, цінностей, почуттів, фізичного і психічного стану, зовнішнього вигляду є головною умовою стабільності й миру в такому різноманітному сучасному світі.

Під толерантністю в Декларації розуміється «повага, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів проявів людської індивідуальності». Декларація проголошує «визнання того, що люди за своєю природою розрізняються за зовнішнім виглядом, соціальним становищем, мовою, поведінкою і цінностями й мають право жити в світі і зберігати свою індивідуальність».

«Взаємотерпимість, толерантне ставлення один до одного, солідарність, діалог і взаєморозуміння,- говориться в Декларації,- повинні стати нормою поведінки і дій всіх людей без винятку, груп людей, політичних партій, громадських організацій і рухів, адже толерантність є не тільки важливим принципом, а й необхідною умовою миру та соціально-економічного розвитку людей».

Примусити когось бути толерантним неможливо, адже толерантність - це спосіб мислення, який потрібно формувати змалку. До того ж не слід сплутувати толерантну поведінку з байдужістю чи рабською терпимістю. Толерантність - не поступливість, поблажливість чи потурання, не пасивно-терпиме ставлення до навколишніх подій. Толерантна людина не має бути терпима до всього, наприклад до порушення прав людини, маніпуляцій та спекуляцій. Те, що порушує загальнолюдську мораль, не повинно сприйматися толерантно!

День української писемності та мови

/Files/images/bbloteka/mova.jpg У листопаді 1997 року був виданий указ Президента України «Про День української писемності та мови».

У ньому сказано про те, що за ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства, в Україні встановлено День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9листопада в День ушанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця.

Це робиться для того, щоб привернути увагу до історії української книги і до її сучасних проблем.

Віхами історичного розвитку культури освіти книжкової справи в Україні, безумовно, є видатні пам’ятки українського народу, такі як «Реймське Євангеліє», вивезене до Франції дочкою київського князя Ярослава Мудрого Анною, «Остромирове Євагеліє», що вважається найдавнішньою і точно датованою пам’яткою рукописного мистецтва, «Київський Псалтир».

«Мова — це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова — це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна і мислительська діяльність народу» (О. Олесь.)

Одна вона у нас така —

Уся співуча і дзвінка,

Уся плакуча і гремуча

Хоч без лаврового вінка.

(Т. Шевченко.)

«Людина, яка втратила свою мову — неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови. В неї зовсім інша рефлексія і користується вона, за визначенням І.Франка, «верхньою» свідомістю. Себто її підсвідомість унаслідок асиміляції загальмована, притуплена» (П. Мовчан.)

Коли забув ти рідну мову,

Яка б та мова не була —

Ти втратив корінь і основу

Ти обчухрав себе до тла.

(А. Білоус.)

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова. Ота жива схованка людського духу. Його багата скарбниця, в яку народ складає і своє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування» (П. Мирний.)

Кiлькiсть переглядiв: 15